Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Деякі міркування з питань гартування нафтового коксу в Павлодарі

[30.03.16]

Автор дня – Антон Фінько

Минулого тижня президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв дав інтерв’ю власному кореспонденту провідного китайського каналу CCTV Цяо Іке, присвячене участі його держави у проекті «Економічної смуги Шовкового шляху». Впадає в очі, що свої відповіді казахстанський лідер розпочав наступним чином: «Ми у двосторонніх відносинах з Китайською Народною Республікою домовились про будівництво десятків нових спільних підприємств вздовж Шовкового шляху, взагалі в Казахстані. Перенос оброблювальних підприємств Китаю до Казахстану… Згідно з моєю домовленістю з головою Вашої країни, між нашими урядами 45 нових спільних китайсько-казахстанських підприємств виникне на нашій території. Тобто, ми є центром [географічним центром маршрутів «нового Шовкового шляху – ред.] у будь-якому відношенні, і в Росію через Казахстан, і на Захід через Казахстан, і на Південь через Казахстан. Ми розуміємо свою транзитну роль таким чином, що ми маємо зробити все для того, щоб це було. У найближчий час обсяг перевезень збільшиться у два рази, до 50 млн. т. Якщо врахувати, що у нас є домовленість щодо надання Казахстану порту Ляньюньган у Тихому океані і ми побудували власний казахстанський термінал, контейнери від Ляньюньгана через Китай, Казахстан, вже потрапляють…, ось зараз йде в Іран пробний [контейнерний поїзд – ред.] після візиту голови Сі Цзіньпіна, а в Європу він давно йде…»

За декілька днів до цього казахстанський керівник перебував у Павлодарській Вільній економічній зоні, де відвідав нове підприємство з гартування нафтового коксу «УПНК-ПВ». Генеральний підрядник будівництва цього підприємства – китайська China Nonferrous Metal Industry’s Foreign Engineering and Construction. «УПНК-ПВ» дало змогу Казахстану звільнитись від завезення іноземного нафтового коксу та розпочати його постачання за кордон.

Спорудження згаданих президентом Назарбаєвим 45 підприємств, що здійснюються в рамках реалізації спільної між двома країнами індустріальної програми – складової системи заходів щодо облаштування казахстанської ділянки «Економічної смуги Шовкового шляху», передбачається, згідно з повідомленнями ЗМІ, зокрема будівництво підприємств з виробництва труб великого діаметру для нафтогазової галузі в Алматі, з переробки вугілля на синтетичне пальне в Карагандинській області, з будівництва вітроенергетичних установок у Алматинській області.

1 вересня минулого року офіційні представники Астани повідомили, що загальний обсяг угод такого чину становить 23 млрд. дол. Таким способом казахстанська сторона узгодила цілі свого співробітництва в рамках проекту «Економічної смуги Шовкового шляху» з власною внутрішньою програмою реіндустріалізації країни («Програмою форсованого індустріально-інноваційного розвитку РК»), спрямованої на формування нових робочих місць та технологічну модернізацію країни. Речники казахстанської влади особливо підкреслюють, що домовленості 1 вересня є певним «поворотним пунктом у казахстансько-китайських зв’язках, адже вони створюють передумови переходу від співробітництва, зорієнтованого переважно на енергетичну галузь та видобуток сировини, до партнерства, зосередженого на оброблювальних галузях, особливо коли йдеться про машинобудування й переробку ресурсів.

Впадає також в очі, що укладанню згаданих угод передував візит до Китаю прем’єр-міністра Казахстану Карімова Масімова, під час якого було підписано 33 документи щодо співробітництва у галузях сталеварництва, кольорової металургії, нафтопереробки, гідроенергетики, автомобілебудування тощо. На 2015 р. питома вага Китаю в загальному обсязі товарообороту Казахстану становила 13,9%. Все це, звісно, не заважає Астані підтримувати надзвичайно жваві економічні відносини з ЄС, не кажучи вже про Росію. Зрештою, нагадаємо, що в той час як у 1990-1991 роках Україна та Казахстан перебували приблизно на однаковому рівні економічного розвитку, станом на 2015 р. ВВП на душу населення (номінал) в Україні становив 2109 $, а Казахстану – 11028 $.

За декілька днів до оприлюднення інтерв’ю CCTV лідера доволі потужного степового сусіда Китаю, у зовсім іншому кінці земної кулі відбулась не менш вагома подія, що стосувалась двох інших держав: 15 березня у Вашингтоні під час слухань сенатського комітету з іноземних справ було заслухано доповідь помічниці державного секретаря у справах Європи та Євразії, присвячену українському питанню. Серед іншого доповідачка зупинилась на пріоритетах програми надання допомоги нашій країні на 2016 р.

Нагадаємо, що означені пріоритети передбачають: «розчистку» економічного сектору через ухвалення закону про створення незалежного регулярного органу в енергетиці, скорочення обсягів «нежиттєздатних субсидій» на енергоносії, прискорення процесу демонополізації газового ринку, підвищення ефективності системи управління закупками і доходами; призначення «нового і чесного генерального прокурора»; поліпшення бізнес-клімату шляхом викорінення бюрократії, проведення подальшої «приватизації державних підприємств методами, що цілком відповідають міжнародним стандартам, а також подальшої рекапіталізації й зміцнення банківської системи»; зміцнення незалежності судової влади; «вдосконалення сфери надання державних послуг та викорінення хабарництва у ключових для кожного українця секторах – охороні здоров’я, освіті та транспорті», модернізація оборонного відомства, зокрема через «викорінення корупції у логістиці та ланцюгах поставок».

Годі сперечатись, що чимало означених у доповіді заходів, за певними значущими винятками (на кшталт вкрай непопулярної серед більшості українського суспільства чергової хвилі гіперприватизації, яку до того ж планують запроваджувати в умовах знецінення активів під час кризи), є вкрай доконечними. Новий і чесний генеральний прокурор - це насправді дуже значуще, особливо для великої і незалежної держави. Боротьба з корупцією, бюрократизмом, хабарництвом і окозамилюванням, а надто зловживанням у логістичних ланцюжках також має величезну й неминущу вагу. Останній аспект слушно згадувався ще в постанові ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР № 759 від 5 серпня 1983 р. «…про посилення боротьби з приписками при перевезенні вантажів …та забезпеченні збереження паливно-мастильних матеріалів», котра чомусь у цьому контексті спадає на гадку. Все це абсолютна правда - свята у її непогрішності.

Одначе все ж таки впадає в очі: згадана звітна доповідь з якихось міркувань оминає питання заохочення інвестицій в українську економіку, особливо в її реальний сектор, що має критичне значення для виживання нашої країни в умовах нинішньої деіндустріалізаційної кризи та втрати ринків. Це є особливо помітним на тлі наголошеної уваги до проблеми створення нових робочих місць і технологічної модернізації, виявлені Пекіном і Астаною в рамках планів, націлених на узгодження проекту «Економічної смуги Шовкового шляху» і програми внутрішньої реіндустріалізації РК.

І хоча Україна, звісно, має із надзвичайною прихильністю вітати появу державців, озброєних ідеями викорінення бюрократизму з окозамилюванням та створення незалежного регуляторного органу в енергетиці, однак все це, на жаль, аж ніяк не замінить вкладень у розвиток і переоснащення її реального сектору, що сьогодні потерпає від кричущої деіндустріалізації та втрати робочих місць, й не забезпечить замовленнями такі її високотехнологічні підприємства як «Антонов» чи «Південмаш» (нагадаємо, що згідно з оцінкою керівника «Єврокару» Олега Боярина у інтерв’ю «Ліга. Бізнес», «з України роблять сировинний додаток світової економіки. За нинішньої моделі економічного розвитку, яку реалізує прем’єр-міністр, економіка може прогодувати не більше 10 млн. чоловік (з дітьми та пенсіонерами). … У 2000 році в реальному секторі економіки було зайнято 4,6 млн. чоловік. Сьогодні, за офіційними даними, людей, які зайняті в реальному секторі, 2 млн. Насправді з урахуванням фактору повної зайнятості їх трохи більше 1 млн. чоловік»).

Так само як навряд такими, м’яко кажучи, що сприяють економічному піднесенню й популярними серед української громадської думки, є оприлюднені одним з колег помічниці державного секретаря у справах Європи та Євразії плани щодо перетворення України на «велику аграрну державу». Добре відомо, що за всієї ваги сільськогосподарського сектору і важливості залучень до нього інвестицій, економіка з виключно аграрною орієнтацією переважно є непродуктивною. У першій десятці країн світу за часткою сільського господарства у ВВП лідирують держави, що за всієї поваги до них на сьогодні не є дороговказами світового економічного розвитку (Ліберія, Сомалі, Гвінея-Бісау, Конго-Кіншаса, Центральноафриканська республіка, Сьєрра-Леоне, Камерун, Руанда). Щодо країн Європейського Союзу, то тільки в двох з них – Румунії та Болгарії – аграрна частка у структурі ВВП перевищує 5%.

Певна річ, все наведене вище аж ніяк не варто сприймати як спрощене й хибне протиставлення «Сходу», що нібито безупинно розвивається, з одного боку, «Заходу», що знай собі хилиться до присмерку, з іншого. Китайська модель, як відомо, незважаючи на всі її хрестоматійні величезні успіхи, останнім часом стикається із певним уповільненням темпів зростання, посиленням майнового розшарування, деяким ускладненням проблеми працевлаштування молоді з вищою освітою, збереженням регіональних диспропорцій, відносним зниженням експорту, надмірним відпливом капіталу і т.д. Так само не варто вдаватись у якесь оспівування сучасного стану китайсько-казахстанських відносин. Йому властиві не тільки визначні здобутки, а й власні проблемні аспекти. Не слід ідеалізувати й соціальну ситуацію в Казахстані.

Однак, уклавши з Казахстаном угоди щодо створення нових виробничих потужностей, китайська сторона так чи інакше довела, що може відігравати роль донора, зростання й співробітництво з нею в рамках того ж проекту «Економічної смуги Шовкового шляху» не обмежується виключно розв’язанням транспортних та торговельних питань, а й за певних умов здатне спонукати розвиток реального сектору та створення нових робочих місць у її ділових партнерів (у цей час на іншому кінці земної кулі в рамках передвиборної кампанії Дональд Трамп заявив, що оголошує боротьбу за повернення виробництва «Apple» планшетів, телефонів та комп’ютерів з Китаю та Тайваню до історичної батьківщини, щоб відновити історичну могутність останньої).

Добре відомо, що ідея відродження «Шовкового шляху» попервах розроблялась не китайськими, а західними фахівцями в рамках проекту Євросоюзу TRACECA («Транспортний коридор Європа-Кавказ-Азія»). Проект, започаткований у Брюсселі ще в 1993 р., мав, минаючи Транссиб, ставив за мету зв’язати залізниці, порти та шосейні шляхи країн ЄС, Туреччини, України, Азербайджану, Грузії, Туркменістану, Узбекистану, Киргизстану і, нарешті, Китаю. До участі у багатьох проектах під егідою TRACECA залучились і Україна, внаслідок чого з’явилось паромне сполучення Поті-Іллічівськ. Але разом з тим впадало в око, що цей стратегічно важливий для західної спільноти проект мав суто транспортно-логістичний вимір і не спричинив появу в нашій країні нових підприємств реального сектору та робочих місць у його межах.

Така ситуація, до речі, виразно контрастує з досвідом наших співвітчизників наприкінці XIX - початку ХХ ст., коли, як свідчить дослідження Віма Пеетерса «Сталь у степу», саме західні інвестиції (особливо з Бельгії, Франції, Великобританії, а також мусимо згадати Австро-Угорщину разом з Чехією, Німеччину й Швейцарію) відігравали надзвичайно важливу роль у формуванні первісного технологічного потенціалу нашої країни у машинобудуванні, металургії, гірнично-збагачувальній галузі та міському транспорті. Це, до речі, є показовим на прикладі економічної географії не тільки Сходу України, а й Києва, де машинобудівне підприємство «Більшовик» на Шулявці у своїх витоках є швейцарсько-австрійським (чеським) заводом Гретера і Кріванека, бездарно зупинений нещодавно в Святошино «АТЕК» створювався як австрійський (чеський) завод Фільверта та Дедіни, приладобудівне підприємство автоматики імені Петровського виникло як механічний завод «Ауто» міжєвропейського акціонерного товариства «Граф і К» і т.д.

У кінцевому підсумку можна констатувати: українському правлячому класу не варто розраховувати на те, що його західні провідники й партнери візьмуть на себе щось більше, ніж трансляція директив МВФ та наполягання створити «незалежний орган в енергетиці», призначити чесного прокурора, запровадити рішучі заходи щодо боротьби з корупцією і оказамилюванням і провести чергову приватизацію, але цього разу таку, що «відповідає міжнародним стандартам». З цього погляду нещодавні заяви на кшталт того, що «Україна сьогодні не є успішним проектом, тобто Америка не впоралася із цим завданням», не будуть сприйняті адресатом, оскільки останній, не без тих чи інших підстав, вважає успішність «проекту» сферою відповідальності більшою мірою, звісно, українських верхів, а не своєї власної.

При цьому в умовах, коли «глобалізаційні» процеси призвели до відпливу індустріальних виробництв до азійських країн (так, вже в 2005 р. Китай, Японія та Корея разом виробляли 75% світового тоннажу суднобудування, тоді як, наприклад, Німеччина – 3,7%), на пострадянському просторі, як свідчить досвід Казахстану, конче потрібні з погляду формування нових робочих місць, реіндустріалізаційні процеси можуть набути певної динаміки у співробітництві з китайською стороною. Однак, втративши контроль над Кримом (нагадаємо, що в грудні 2013 р. була досягнута угода між китайською та українською сторонами про будівництво нового глибоководного порту в Євпаторії як бази перевалки товарів в межах «Економічної смуги Шовкового шляху» з очікуваними інвестиціями у проект до 10 млрд. дол.), Україна, на відміну від Казахстану, позбавилась можливості маневрування у своїх інтересах у трикутнику «Захід – Росія – Китай».


Автор дня







Как Украина подала пример Соединенным Штатам - [20.01.2017]
Алексей Толпыго



Американские санкции - [13.01.2017]
Алексей Толпыго



Украинские политики жестко критикуют Запад - [18.10.2016]
Алексей Толпыго



Ukraine Crisis and its Implications for China – A Realist Approach - [04.10.2016]
Dimitri Saramonow – University of Erfurt



Кризис в Армении - [02.08.2016]
Сергей Толстов



КАРТ-БЛАНШ. Из Евросоюза по-английски - [29.06.2016]
Андрей Видишенко



Украинские патриоты не хотят ни Донбасса, ни Европы - [17.06.2016]
Алексей Толпыго



Ватиканский интерес - [10.06.2016]
Андрей Видишенко



Итоги выборов в Австрии - [02.06.2016]
Алексей ТОЛПЫГО



В ЕС растет сопротивление экономической экспансии США - [04.05.2016]
Андрей Видишенко



НАТО в Европе. Стратегические планы альянса и Украина - [20.04.2016]
Андрей Видишенко



Конфликт в Нагорном Карабахе нужно решать путем компромисса - [05.04.2016]
Андрей Видишенко



Деякі міркування з питань гартування нафтового коксу в Павлодарі - [30.03.2016]
Антон Фінько



Встреча Святейшего Патриарха Кирилла с Папой Римским Франциском: информационное сопровождение и аналитическая оценка - [24.03.2016]
Андрей Видишенко



Как получить желаемое, не прибегая к насилию: высказывания Б.Обамы на внешнеполитические темы - [17.03.2016]
Антон Финько



Пока нет окончательного политического решения, надо искать временное - [15.03.2016]
Михаил Погребинский



Atlantic Council: «Экономическое возрождение Украины начнется с ее западной части» - [11.03.2016]
Андрей Видишенко



Синаксис (Предсоборное собрание) Предстоятелей Поместных Церквей в Шамбези: значение для украинской межконфессиональной ситуации - [22.02.2016]
Андрей Видишенко



Почему сейчас вновь началась кампания нападок на Виктора Медведчука? - [03.02.2016]
Михаил Погребинский



А вас предупреждали – ассоциация и ЗСТ с ЕС угробит украинскую экономику - [25.01.2016]
Михаил Погребинский




След. 20











Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100