Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


А.Фінько: «У 2015 році залежність України від зовнішніх партнерів лише зросте»


25.12.14
[Голос.UA]

Євромайдан, Крим, Донбас, президентські і парламентські вибори, підписана на крові українців угода про асоціацію з ЄС, соціально-економічна криза, жертви, втрати, втрати... Такі підсумки непростого 2014 року для України. Наступний рік, 2015-й, буде, найімовірніше, таким же непростим. Про прогнози у внутрішній і зовнішній політиці для нашої країни кореспондент ГолосUA поспілкувалася з експертом Київського центру політичних досліджень і конфліктології Антоном Фіньком.

- Антоне Євгеновичу, від продовження або закінчення війни на Донбасі залежить як політика, так і економіка України. Агентство Bloomberg у своїй останній доповіді допускає, що в 2015-му війна розгорнеться не тільки на Донбасі, але й на Азовському узбережжі. З Вашої точки зору, чи виправдається прогноз агентства?

- Продовження, або призупинення воєнних дій залежить від того, вдасться чи ні досягти компромісних домовленостей між Вашингтоном і Москвою. Їхні інтереси на пострадянському просторі конфліктують. На думку Джорджа Фрідмана, «не можна сказати, що одна зі сторін помиляється: обидві діють, виходячи зі своїх національних інтересів. Просто ці інтереси непорівнянні один з одним».

В умовах ескалації конфлікту це загрожує для України перетворенням її в європейську Сирію або європейський Афганістан зразка 80-х років ХХ ст. - майданчик, на якому сильніші геостратегічні гравці використовують для з`ясування відносини один з одним, не бажаючи вступають у безпосереднє бойове зіткнення один з одним. Ситуація ускладнилася також у зв`язку з проблемою позаблокового статусу. Водночас є певний шанс, що цей максимально трагічний сценарій вдасться уникнути. Вважаю, що праві ті експерти, які наполягають на тому, що ми повинні «скористатися зміною в публічній позиції Кремля», адже російська сторона двічі заявила про «необхідність збереження єдиного політичного простору в Україні. Перший раз - після зустрічі в президентом Франції Франсуа Олландом, другий - в ході щорічної прес-конференції «російського лідера».

- Які сюрпризи нам може піднести внутрішньополітична ситуація?

- Тут дуже багато залежатиме від того, на який бік (прем`єрський чи президентський) покладе громадська думка відповідальність за погіршення соціально-економічної ситуації до весни-літа майбутнього року.

- Але все ж, чи можливий розкол коаліції в наступному році?

- Можливість розколу вкрай висока. Однак є один стримуючий фактор: небажання зовнішніх сил допустити повторення сценарію розбратів за образом конфлікту між В.Ющенком і Ю.Тимошенко. Водночас західні гравці будуть робити все, щоб жодна із сил, представлених в українській владі, не встановила монополію, захопивши «контрольний пакет акцій». Така ось буде подвійна позиція «гойдалок». Насправді щось подібне проводилося і в 2014 році, але не всі це помічають. Мало хто звернув увагу на те, що Арсеній Яценюк не балотувався на президентських виборах. Але чомусь він очолив на парламентських виборах самостійну політичну силу, що не примкнула до складу БПП і не залишилася з «Батьківщиною».

- МВФ поїхали з України, не прийнявши конкретних рішень з виділення чергового траншу. Наскільки ми будемо і далі прив`язані до запозичень від міжнародних кредиторів і наполегливих рекомендацій від ЄС і США?

- Залежність України від зовнішніх гравців, міжнародних фінансових кіл, МВФ буде лише зростати. У цьому відмінність від ситуації часів В.Януковича. І, як не дивно, для українських правлячих кіл така ситуація є більш виразною, оскільки знімає з них відповідальність за необхідність вироблення самостійного курсу розвитку країною. Їм виявилося легше бути директорами-розпорядниками, ніж власне директорами. Проте зовнішні сили не будуть брати на себе всю повноту відповідальності за соціально-економічну ситуацію в Україні таким чином, яким вони взяли її на себе відповідальність за включені до складу ЄС західних і південних сусідів нашої країни. Справа в тому, що Україна виявилася буфером. Всім зрозуміло, що МВФ буде наполягати на скороченні соціальних витрат. Уряд же буде урізати асигнування, приймаючи, проте, до уваги готовність тих чи інших верств (наприклад, студентів у випадку зі стипендіями) чинити організований опір.

- Президент пообіцяв, що вже в 2015 році Україна отримає безвізовий режим з ЄС. Відповідно, наш зовнішньополітичний курс і далі буде спрямований на євроінтеграцію. Чи здійсненні заяви П.Порошенка?

- Є заява Я.Томбінского, згідно з якою, оскільки наразі Україна на готова до вступу в ЄС, то «треба побачити, яким шляхом піде Україна за цей час і що буде можливо зробити за ці 5 років». Однак тема реформ дозволяє тримати країну в невизначеній буферній ситуації довго. Завжди можна сказати, що якісь трансформації не здійснено, незалежно від того, як йде справа. І, навпаки, за необхідності очі на неспівмірність соціально-економічних умов країн південної, центральної та східної Європи зі стандартами ЄС закривалися. Навряд чи болгарська, латвійська, румунська економіка і соціальна система відповідали вимогам Євросоюзу за всіма параметрами при їх вступі до ЄС. Характерна в цьому аспекті і ситуація з економічною допомогою, в якій країна потребує після того, як був обраний одновекторний зовнішньополітичний курс. Впадає в очі заява єврокомісара у справах розширення Йоханнеса Хана, згідно з якою високий рівень підтримки України буде забезпечений в обмін на результати реформ, і, відповідно дата проведення конференції донів України ще не встановлена. Звичайно, українська сторона завжди дає більш ніж серйозні підстави для всіляких докорів з приводу відсутності перетворень. Але в цілому треба визнати, що в трикутнику взаємин «Київ - Брюссель - Москва» європейська сторона виглядає далеко не святою. Досить нагадати визнання колишнього комісара ЄС у справах розширення Штефана Фюле про те, що частина відповідальності за українську кризу лягає на європейських гравців. За словами Фюле, не можна було «говорити України, Молдові і Грузії, що, з одного боку, вступ до російського Митного союзу несумісний з угодою про асоціацію з ЄС, а з іншого - позбавляти їх можливості вступити до Євросоюзу».

- Нинішній рік став декларацією реформ. Чи буде дано їм старт у наступному році?

- Наразі з боку урядових кіл йдеться про бюджетну економію, урізання соціальних асигнувань, включаючи медицину, освіту і особливо українську культуру. Кажуть також про скорочення кількості податків і відкритті казино. Все це разом узяте вкрай проблематично назвати декларацією реформ. Принаймні, якої-небудь серйозної дискусії в експертному співтоваристві з приводу тих чи інших перетворень, що виходять від урядових відомств, не ведеться.

- Подією минулого року стала відмова України від позаблокового статусу. Які будуть наслідки цього рішення?

- Слід погодитися з думкою, що це посилить позиції антиукраїнського радикалізму в російському істеблішменті. При цьому, хоч Україна і буде далі зближуватися з НАТО, але це не означає, що нам увімкнеться «зелене світло» з приєднання до альянсу, оскільки багато західних гравців навряд чи будуть зацікавлені в новому витку ескалації конфлікту з Москвою. Тобто буде зміцнення різних євроатлантичних зв\'язків в технічному, військовому та ін. співробітництві. Але скасування Україною позаблокового статусу та інтенсифікація відносин з НАТО не означає, що ми автоматично отримаємо членство в Альянсі.

- І Президент, і прем`єр-міністр пообіцяли, що нас чекає дуже непростий рік. На тлі тих аспектів, які ми обговорювали, чи можна хоч в якійсь частині зробити позитивний прогноз?

- Прогнози можуть бути в кращому випадку помірно негативними.












Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100