Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


Чому Київ соромиться, що привітав Лукашенка?


11.01.11
[ВВС]

Український президент - один із небагатьох, хто привітав Аляксандра Лукашенку з поновним обранням на посаду президента Білорусі.

Про це повідомляє сайт самого президента Білорусі Аляксандра Лукашенки. Там говориться, що серед лідерів країн, що привітали його із повторним обранням на посаду, є і президент України Віктор Янукович.

Вибори у Білорусі стали приводом для звинувачень Аляксандра Лукашенки в перевищенні повноважень і силовому придушенні опозиції. В Євросоюзі знову заговорили про те, щоб заборонити йому в’їзд у 27 країнів-членів. І досі у в’язницях перебувають десятки людей, у тому числі і опозиційні кандидати у президенти.

Однак адміністрація президента України відмовляється коментувати привітання, про яке стало відомо завдяки офіційному Мінську.

Серед тих, хто привітав Аляксандра Лукашенку, на сайті названі президенти Росії, Туреччини, Венесуели, Об’єднаних Арабських Еміратів, Ірану, Казахстану, а також лідери Китаю, Палестини та король Саудівської Аравії.

Привітання Віктора Януковича датоване останнім днем 2010 року. Але на сайті президента України привітальної телеграми досі немає. Оглядачі не виключають, що те вітання пролунало під час передноворічної телефонної розмови між президентами.

Чому ж виглядає так, наче офіційний Київ соромиться власного привітання на адресу Лукашенки, і які особливості взаємин України з Білоруссю зараз?

Про це ведучий Бі-Бі-Сі Богдан Цюпин запитав Михайла Погребінського, директора Київського центру політичних досліджень і конфліктології.

Михайло Погребінський: Київ досі не має чіткої позиції у зовнішньополітичних питаннях. Є певне маневрування, і це не дивно – досить складно визначити за мету інтегрування у Європейський Союз, який не поспішає давати якусь надію. А також потрібно налагоджувати економічні відносини з Росією, залишатися стратегічним партнером Сполучених Штатів і так далі.

Поки що зрозумілої позиції немає, тому є приклади коливань: з одного боку – йдемо назустріч Китаю і не направляємо посла на вручення Нобелівської премії дисиденту, з іншого – пропонуємо взяти участь у тих справах повіреному, заступнику посла; не голосуємо за пропозицію Генеральної асамблеї ООН стосовно боротьби з фашизмом та інше…

Бі-Бі-Сі: Але з Білоруссю все мало б бути набагато простіше, адже це не суперечить ні взаєминам з Росією, ні розвитку взаємин з Євросоюзом, які ж тут виникають проблеми?

Михайло Погребінський: Тут проблеми суто риторичні – як подати, який піар-супровід надати цим стосункам. Річ у тім, що можна лише подивитися на висловлювання представника українського міністерства закордонних справ після виборів, де було чітко сказано - Україна буде зважати на ту реакцію, яка надходитиме від ОБСЄ. Ця реакція відома, але з боку України нічого повторено не було. В той же час у привітанні ідеться про те, що Україна займатиме позицію співробітництва з режимом, який є у Білорусі. Тут є внутрішня суперечність: з одного боку, ми приєднуємося до позиції Європейського Союзу з багатьох питань (навіть з тих, де я вважаю, приєднуватися не треба), а з іншого боку, намагаємося сформулювати свою власну позицію. Позиція начебто полягає в тому, що ми зацікавлені у розвитку суто прагматичних стосунків з Білоруссю, і не будемо виступати у ролі провідників демократії і співпрацюватимемо з цим режимом.

Бі-Бі-Сі: Можливо, така ситуація склалася, тому що в Україні немає аж таких серйозних інтересів в Білорусі? Хоча країни й близькі сусіди, але, наприклад, в Росії Україна купує газ, із західними сусідами теж ситуація зрозуміла. А Білорусь - чи можна Україні її взагалі ігнорувати?

Михайло Погребінський: Ні, не можна. Ми зацікавлені у співробітництві, так само, як зацікавлена Білорусь. Мені видається, що навіть з точки зору не проголошеного європейського інтересу, європейці мали б бути зацікавлені, щоб Україна зберігала тісні відносини з режимом Білорусі. Оскільки це дає можливість Європі стояти на позиції цінностей – якщо не читати «Вікілікс», то цінності є, все виходить чесно. А щодо України, то через Україну можна вирішувати певні питання – якщо будуть зберігатися добрі стосунки між керівництвом України і Білорусі.

Бі-Бі-Сі: Тобто Україна могла б запропонувати себе як такий собі місток до Лукашенки, який знову потрапляє в опалу?

Михайло Погребінський: Так само було за Віктора Ющенка, і я думаю, так буде і зараз.












Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100