Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


"Київський лист" 1968 року

[05.06.03]

У 1968 році 139 представників різних верств населення України, перш за все інтелігенції, "діти XX з'їзду", поставили свої підписи під листом (на нашому сайті вперше в Україні він публікується мовою оригіналу) на ім'я тодішніх "вождів Радянського Союзу", у якому виражалася заклопотаність репресіями проти діячів української культури й протест проти кампанії, яку почала влада, по викорінюванню вільнодумства, породженого хрущовською відлигою. Для багатьох підписантів це зажадало великої громадянської мужності і стійкості, тому що наслідки такого кроку не змусили себе чекати - звільнення з роботи, припинення творчої й наукової діяльності, виключення з ВУЗів...

Ми хотіли б деяким із них сьогодні задати питання, що стосуються тієї драматичної події:

1. Як із позицій сьогодення Ви розцінюєте цей лист (був він важливим чи ні; чи приніс він користь; був це реалістичний чи все-таки романтичний крок)?

2. Ваше ставлення до сьогоднішніх політичних і ідеологічних позицій тих людей, що тоді, 35 років тому, разом із Вами поставили свої підписи під цим документом?

P.S. Ті з наших читачів, що бажають більш докладно і детальніше ознайомитися з історією написання цього листа, можуть для цього прочитати мемуарну статтю безпосереднього учасника тих подій Михайла Івановича Білецького

Євген Сверстюк, письменник

1. Лист, який набрав дуже великого розголосу, і між іншим, один із тих листів, які найбільш були поширені за кордоном і перекладені на інші мови, був надзвичайно резонансним. Хоча із самого початку ми не дуже добре розуміли його вагу.

На початку йшлося про один із листів протесту, але виявилося, що протестантів є так багато, що він розрісся у величезний список.

Пригадую, що я, навіть, хоча і був біля джерел складання, відмовився на початку його підписувати, як за відомим виразом Леніна - "Дабы не отпугнуть буржуазию". Тобто, щоб не були першими підписи дисидентів. Але були охочі, які не дуже дивилися, хто перший підписався. То було на хвилі часу і було надзвичайно важливим свідченням духу часу.

Тоді дуже наполохалась верхівка, наполохалось ЦК і почало організовувати відклик підписів. Це були цілі історії і сатиричні сюжети.

Вага цього протесту в тому, що це був протест дуже широкий, який охопив різні верстви інтелігенції. І це якраз найбільше налякало владу, бо він вийшов за кола явно дисидентські, за коло, так би мовити, проскрибованих імен.

Нарешті, цей лист з'явився в перекладі в англомовній пресі і мав дуже відповідний резонанс.

Якщо говорити про негативний бік цього, то він стосується розплати за підпис під цім документом. Багато хто дуже тяжко розплатився, несумірнo з тим, що він уніс. Але думаю, що, підсумовуючи своє життя, він згадує про цей момент, як про дуже важливий у своєму житті.

Для мене цей підпис був одним із багатьох. Він не вимагав від мене особливої хоробрості. Я ще не під таким підписувався і не таке писав. Але для багатьох людей це був перший протест. І таких набралося дуже багато, і влада злякалась, що це піде в глибину. Отже я вважаю, що лист був надзвичайно важливим документом громадянського протесту проти комуністичного режиму.

2. Багато з тих людей, які підписали лист, "заземлились" у політику. Вони дуже різні. Ліну Костенко з Іваном Драчем аж ніяк не можу рівняти. Думаю, що треба позицію кожної людини оцінювати окремо.


Іван Дзюба, письменник

1. Відповідь на ваше запитання дуже проста - про важливість цього документу свідчить гострота й масштаб реакції влади. Вона була просто унікальною. Влада бачила в цьому листі велику небезпеку для себе. Особливо небезпечним вона вважала те, що цього разу лист був підписаний не тільки представниками гуманітарної інтелігенції - письменниками, художниками, українськими націоналістами, а й представниками зовсім інших сфер - математиками, кібернетиками і так далі. Так що списати це по відомству "зоологічного націоналізму", як вони любили це трактувати, було неможливо, і це дуже налякало.

Друге. Був це романтичний крок чи реалістичний? Звичайно, романтичний, бо взагалі в наших колах панував романтичний настрій. Але романтичний - це не значить ігнорування обставин і реалій, це просто вихід за межі прагматичного розрахунку. Це погляд в історичну перспективу.

Ясно, що було зрозуміло від самого початку, що нікого з влади цей лист не переконає, але й мета не в цьому полягала. Вона полягала в зовсім іншому. По-перше, показати владі, як певні групи інтелігенції до неї ставляться, показати, що є протест і готовність до нього. З другого боку, впливати якось на настрої громадськості, поширюючи цей лист у самвидаві.

2. Однозначної відповіді не може бути на це питання. Справа у тому, що, навіть, і тоді цей і багато інших аналогічних листів підписували люди з різними поглядами. І тоді не було і не могло бути цілковитої одностайності. Одностайність була в протесті проти терору і проти русифікації.

А в багатьох інших питаннях, здається, були різні підходи. Зокрема, це стосується політичної стратегії й тактики. Одні стояли на позиціях легальності, інші думали, що легальні методи вичерпалися і треба щось інше думати.

Зрозуміло, що після цього, за ті 35 років, позиції багатьох змінилися й розійшлися.

Мені важко конкретно говорити про позицію кожного з них, але в основних питаннях, які і тоді стояли, і зараз - вимога демократії, підтримка української культури й мови, протест проти русифікації, думка про майбутнє України - одностайність зберігається.


Михайло Білецький, політолог (в той час математик)

1. Київський лист, здається, найбільший серед листів протесту за кількістю підписів, відрізняється від інших саме тим, що переважна більшість тих, хто його підписав, була досить далекою від політики, а значна частина - і від творчої діяльності.

Я гадаю, що для значної частини людей цей лист мав перш за все не політичне, а моральне значення. Як і взагалі участь у дисидентському русі 1960-1970-х років. Люди не могли жити в тій задушливій атмосфері, бачити переслідування кращих і мовчки з ними миритися. Просто совість вимагала сказати цій системі "ні", хоча для більшості - у вкрай обережній формі. І такі, може, маленькі кроки опору багатьох людей поєднувалися з серйозною протидією режиму небагатьох справді мужніх, які за це заплатили значно дорожче. І все це створило зовсім іншу атмосферу в суспільстві. Сприяло моральній ізоляції влади (думаю, це не так мало) і тим самим підготувало спробу перебудови, яка потім переросла в розпад радянської імперії.

Важлива і дуже приваблива риса дисидентського руху тих років - він поєднував людей з різних часин країни, із зовсім різними, часом протилежними поглядами. Між собою солідаризувалися й українські націоналісти, і російські націоналісти, і "справжні комуністи", і прихильники загальнодемократичних цінностей, і віруючі, і євреї-"відмовники". Їх поєднувало саме моральне несприйняття системи.

2. Зараз, дивлячись на список прізвищ під листом, я бачу, що дуже небагато з них належить людям, які так чи інакше близькі до політики та ідеології й сьогодні. Як на мене, це дуже добре. У нас, займаючись цими питаннями, дуже важко залишитись на достатній моральній висоті. Крім того, на жаль, залишились в минулому часи, коли вони поєднували, сьогодні вони розводять людей. І, що б не казали про поєднання "прав нації" та "прав людини", сьогодні ті, хто віддають перевагу першим або другим, часто опиняються по різні боки невидимого кордону, що виникає між ними.

Звичайно, я намагаюся уважно слідкувати за словами й ділами своїх "співпідписантів", особливо тих, із ким був знайомий особисто. Часто не погоджуюся з тими, хто, на мій погляд, занадто запально відстоює "права нації". Із симпатією ставлюся багато до чого з того, що робить і пише шанований мною Іван Михайлович Дзюба, але мені було прикро побачити його підпис під заявою проти Української Православної Церкви. Це варто було б залишити політикам зовсім іншого ґатунку.

І одне особисте. Для мене цей лист назавжди залишається пов’язаним перш за все з одним із його авторів і одним із самих світлих людей, яких я зустрічав у своєму житті. Це Іван Світличний. Він уособлює для мене все краще, що було в Україні 60-х років. Як нам усім, як Україні його сьогодні не вистачає!


Валерій Шевчук, письменник

1. Я вважаю, що той акт певною мірою був і романтичний, і безумний, але все таки він виявив відверто дуже велику річ - консолідацію інтелігенції, яку ця земля не знала дуже багато років. Таким чином, вважаю, що підписання цього листа було на той час епохальним.

2. Це складне питання, бо ці люди неоднозначні. Кожний з них мав своє життєве кредо, свій життєвий шлях і свою життєву філософію. Кожен пішов тим шляхом, яким він намірився йти і який він собі виміг.

Дійсно, підписалися під тим листом люди різні, але люди, які були однодумцями. На той час вони об'єднались в одному - суспільство мусить бути послідовним із середини.

Як склалася доля всіх цих людей? По-різному, одні від цього відійшли, другі стали на шлях конформізму, інші збереглись цілком. Одні одною ногою були там, а другою - в іншому місці. Через те єдиної позиції вони і тоді не мали, і не мають тепер. Солідарність була проявлена, і вона прозвучала на весь світ.


Роман Корогодський, культуролог

1. Це був реалістичний крок. Я це говорю про себе. Він відповідав моєму розумінню тої ситуації. Я був заангажований... Це був 1968 рік. Цей мій свідомий крок мав пояснити уряду й партії, що ми не погоджуємося з тими репресіями.

2. Це різні люди. Вони і тоді були різними. До них я ставлюсь відповідно - одні для мене ближче, із другими я не маю ніякого стосунку. Я поважаю Драча як поета, але ця людина мені дуже чужа.


Іван Драч, письменник

1. Протест має свої закони. Кожен із них має багато романтики, але вона була щира і відповідала духу того часу.

2. Я поділяю позиції тих людей, із якими підписував цей документ.


Галина Севрук, художник

1. Я вважаю, що воно було доречно тоді. Справа у тому, що у той час почалися не дуже таки добрі справи - без кінця когось забирали, люди пропадали, зникали, їх виганяли з роботи, виключали з вузів. Я дуже багато таких прикладів знаю.

Цей лист був написан кваліфіковано, він ссилався у своїх вимогах на тодішню Конституцію СРСР. Вона була формальна, але ж...

Тоді після цього листа ми дуже постраждали. Це був дуже епохальний документ. Він характерний тим, що, власне, інтелігенція не боялася й розуміла, що треба сказати слово. В основному підписантами були наукові люди, митці, які могли пояснити, чому репресії - це погано.

Цей лист сколихнув суспільство, думку людей. Вони перестали боятися й почали думати.

Хочу ще сказати, що сучасна система влади запозичила багато з минулої. Недоліки тоталітаризму зберігаються і зараз.

2. Ті люди, які живі і зараз, які не загинули в умовах тієї системи - Сверстюк, Дворко, Коцюбинська, Корогодський, Дзюба... Я поділяю їх сучасну позицію.

Вони залишили свою порядність, як і тоді, продовжують жити з цими принципами, не перелякались і не втратили своїх позицій. Вони думають не тільки за своє існування, а і за те, як зробити так, щоб піднявся рівень культури й освіти нашої України.


Віктор Лінчевський, журналіст

1. Я вважаю, що той лист все-таки зіграв немалу роль. Хоч реально на ті процеси, що відбувалися в країні, він не вплинув. Але такі листи і багато інших акцій, на які тоді спромоглася інтелігенція, міняли соціальний і політичний клімат у державі. ПО суті справи, вся сума цих акцій привела до того, що в 1989 році був утворений Народний Рух України, а в 1991 році Україна проголосила незалежність. Все це почалося з руху так званих "шестидесятників". І те, що ми тоді підписали цей лист - це теж була одна з акцій "шестидесятників". Люди тоді вперше за кілька десятків років підняли голови і почали говорити те, що вони думають. Звичайно, даром це нікому з нас не обійшлося.

Мене тоді у 1968 році за тиждень до захисту диплому виключили з інституту. Власне, диплом у цьому інституті я так і не отримав до сих пір. Інша справа, що він мені не потрібен, але - це інша розмова.

2. Справа в тому, що нас було тоді, якщо не зраджує пам'ять, 139. Долі підписантів того листа склалися по-різному, зокрема, політичні долі. З деякими підписантами я потім зустрівся у тому ж Народному Русі України - з Іваном Драчем, Ярославом Кендзьором та іншими. З деякими, власне, ніколи наші шляхи не притикались. Багато людей виявились на периферії політичних процесів.

Я не можу сказати, що підписання цього листа зробило з нас команду - у кожного своя доля і вона по-різному склалася. Хоча люди, які тоді підписали листа, вони, принаймні, лишилися політично активними. Тому що такий крок зобов`язує, накладає певну відповідальність.

З такими людьми як Іван Дзюба, Ліна Костенко і з багатьма іншими ми лишились по один бік барикади. Я завжди відчуваю, коли зустрічаю Ліну Васильовну, що це наша людина, і ставлюся до неї з великим пієтетом. Вона не зрадила собі, як би не мінялися обставини навколо неї.



Тема







ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО в защиту чести и достоинства русского языка - [30.01.2005]



Закрытие IV сессии парламента Украины - [15.01.2004]



Выборы-2003 в России и их влияние на Украину - [10.12.2003]



К вопросу о ксенофобии в Украине - [25.11.2003]



Украина между ЕС и ЕЭП: от "столкновения интеграций" к их совместимости - [15.10.2003]



ЕЭП станет эффективным образованием, если будет работать в формате 1+1. Интервью с Вадимом Карасевым, политологом, директором Института глобальных стратегий - [01.10.2003]



Какая избирательная система позволяет лучше учитывать интересы регионов Украины? - [24.09.2003]



Вступление Украины в ЕЭП: за и против - [17.09.2003]



11 сентября - [11.09.2003]



Власть и левая оппозиция: от конфронтации к поиску компромисса в проведении политической реформы - [29.08.2003]



Станет ли Украина великой курортной державой? - [01.08.2003]



Политическая реформа: какие права должны быть закреплены за президентом? - [25.07.2003]



Политическая реформа в Украине: депутаты подводят первые итоги - [15.07.2003]



"Волинь. Знак біди": українські депутати про фільм і про національне примирення українців і поляків - [04.07.2003]



Украинские и российские политологи о политической реформе в наших странах - [01.07.2003]



Украинская политика и политики. Взгляд Сергея Маркова - [24.06.2003]



К вопросу о спонсорской помощи украинским независимым проектам - [17.06.2003]



"Київський лист" 1968 року - [05.06.2003]



Санкт-Петербургу 300 лет - [02.06.2003]



13%-ая ставка единого налога с физических лиц: положительные и отрицательные моменты - [28.05.2003]



Волинська трагедія 1943 року. Яким має бути український крок до примирення з Польщею - [21.05.2003]



К вопросу о возможной отправке военного контингента Украины в Ирак - [19.05.2003]



Новые левые. Интервью с политологом, бывшим диссидентом Владимиром Малинковичем - [02.05.2003]



Есть ли политические и интеллектуальные перспективы у левых в Украине? - [25.04.2003]



Вступление Украины в ВТО: за и против - [22.04.2003]



Президент и оппозиция: точки соприкосновения и расхождения на пути политической реформы - [16.04.2003]



Мир после войны в Ираке. Взгляд Александра Дугина - [14.04.2003]



Информационная война между США и Ираком - [09.04.2003]



Война между Америкой и Ираком: военный аспект - [08.04.2003]



Так все же, является ли Украина участником антииракской коалиции? - [02.04.2003]



Готовы ли СДПУ(О), "Трудовая Украина" и блок "Наша Украина" жить в условиях "пропорционалки"? - [27.03.2003]



Какими могут быть последствия для мира и Украины в случае начала военной операции США в Ираке? - [18.03.2003]



Скандал вокруг возможной фальсификации бюджета- 2003: политические последствия. - [18.03.2003]



Что должна гарантировать Хартия региональных языков и языков меньшинств? - [12.03.2003]



Законодательная инициатива Президента, касающаяся проведения политической реформы - [07.03.2003]



Мартовский съезд оппозиции - [04.03.2003]



Программа правительства Виктора Януковича - [04.03.2003]



Украина вместе с Белоруссией, Россией и Казахстаном создадут Организацию региональной интеграции - [28.02.2003]















Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100