Перейти на главную страницу





главная страница | наши сотрудники | фотобанк | контакт
 



  Цели и задачи Центра  
  Текущий комментарий  
  Тема  
  Автор дня  
  Социология и политика  

  Аналитика  
  Социологические исследования  
  Публикации и интервью  
  Новости  


"Волинь. Знак біди": українські депутати про фільм і про національне примирення українців і поляків

[04.07.03]

На цьому тижні на Першому національному каналі відбулася прем'єра документального фільму українського режисера Олександра Балабана "Волинь. Знак біди", ідея якого належить київському політологу Михайлові Погребинському. Стрічка присвячена 60-й річниці трагічних подій, що відбулися на волинській землі, коли в ході обопільних "етнічних чищень", були убиті тисячі українців і поляків.

Наша редакція вже провела опитування серед українських інтелектуалів на тему - що необхідно зробити з української сторони для того, щоб прийти до примирення з нашим стратегічним партнером Польщею? Це ж питання ми адресуємо і нашим парламентаріям, що належать до різних спектрів українського политикума.

Крім депутатів свої коментарі нам надали також дипломат Володимир Крижанівський, журналіст Микола Вересень і екс-віце-прим’єр з гуманітарних питань Володимир Семиноженко, які також мають (хто більшою, хто меншою мірою) відношення до української політики.

Андрій Шкіль, народний депутат України, фракція БЮТ

Я не сприйняв цей фільм. Чому? Бо ця стрічка не сприяє примиренню - вона сприяє приниженню української національної гідності, витворенню в українців почуття вторинності, другорядності, другосортності. Я не думаю, що це є метою польської сторони з тим, щоб ми могли говорити про примирення. Ніхто з польського боку не хоче, щоб ми запихали в голову лайно (перепрошую за непарламентській вислів). Поляки цього від нас не чекають, і їм від тих, хто демонстрував цей фільм на УТ-1, це не потрібне.

Не в той спосіб треба будувати й конструювати стосунки з нашим стратегічним партнером. Треба перед усім вивчити й дослідити проблему, про яку намагалися говорити, з українських джерел, а не користуватися польськими документами, польськими дослідженнями. Це некоректно з двох боків. Тому що є одна позиція Польщі не на факт, а на коментар цього факту, і зовсім інша позиція України. Шукати порозуміння треба на поєднанні цих позицій, а не підлаштовувати свою позицію під польську.

Я належу до прихильників того, щоб було досягнуто порозуміння між стратегічними партнерами - Україною й Польщею. Я вхожу до робочої групи з цих питань. В середу (01.07.03) було утворено документ, який би погоджував цю позицію між українським та польським парламентами. Я виходжу з того, що проблеми нам створює не польська сторона, а ми самі собі. Ось такі фільми та Павлишин (ведучий у фільмі "Волинь. Знак біди" - Аналітик) - це ганьба. І журналісти ці, і "дослідники" - це нещасні, вторинні провокатори, які і спровокувати з рештою не можуть. Я розумію, що національну свідомість можна пробудити шляхом її приниження, але ж не в такий щирий спосіб, тобто на цьому не можна грати. Але, насправді, тут потрібне глибоке дослідження й вивчення цієї проблеми. Потрібні інститути національної історії, інститути національної пам'яті, як це створено в Польщі - Інститут пам'яті народової є філією польської прокуратури, який займається тим же самим, чим займався подібний інститут - філія Мосад.


Володимир Крижанівський, дипломат

Зрозуміло, що в Польщі, як і у нас є люди, які завжди будуть намагатись обов'язково вставити цим клятим хлопам, цім схизматам, цім українцям. Щось зробити таке, щоб.... ну... Вони ще б згадали 1648 рік через 300 років після цього. Там є такі люди. Ну, що з цим зробиш.

Але з другого боку, є тисячі загиблих поляків. Були поляки, які працювали на німецькі структури, але ті ж нещасні діти, жінки, старі люди - вони ж невинні, як і невинні маси тих українців, які загинули в цій бійні.

Коли починається те - що нас загинуло в п'ять разів більше... Страшні смерті з польської сторони, і страшні смерті з української. Не треба виважувати на терезах - у кого загинуло більше.

Обов'язково повинно бути примирення, але примирення християнське, примирення з любові, а не примирення з помсти.


Лілія Григорович, народний депутат України, фракція "Наша Україна", член Українського Народного Руху

Безумовно, що будувати стосунки на протистоянні не можливо. Якщо подивитися на сучасну карту Європи, а також 19-20 століть, аналогічні ситуації як між поляками й українцями можна побачити у кожного народу. З огляду на те, є чіткі історичні факти, є національні інтереси кожного народу, але є і безумовна спроба перешкодити реалізації національних інтересів кожного народу. Тому формула "Прощаємо й просимо прощення" очевидно є тут єдино правильною, іншої немає. Скільки існує цей світ, стільки були такі ситуації. Вирішення їх може бути тільки по Арнольду Тойнбі, який сказав - або цей світ знищить сам себе, або навчиться жити як одна сім'я.


Георгий Крючков, народный депутат Украины, фракция КПУ

Надо не нагнетать ситуацию и не использовать эту трагическую годовщину для реабилитации бандитов, у которых руки по локоть в крови, а дать побольше времени, чтобы все устоялось.


Владимир Семиноженко, экс-вице-премьер по гуманитарным вопросам в правительстве Анатолия Кинаха

К истории надо относится как к тому, что уже произошло. История должна мирить людей. Я считаю, что нужно всем в толерантном духе пытаться проводить такую линию, потому что, если мы будем все это раздувать, то ничего хорошего из этого не выйдет.


Юрій Костенко, народний депутат України, фракція "Наша Україна", лідер Української народної партії

В першу чергу історики мають дослідити усі ці сторінки і не так, як це робили за часів комуністів, а знаходячи ті об'єктивні дані, які повністю покажуть все те, що називається Волинською трагедією. Це завдання мають виконати історики.

Що до політиків, то їхнє завдання будувати такі стосунки між Україною й Польщею, які б давали цим двом країнам можливість не просто встановлювати добросусідські стосунки, а розвивати ці стосунки у напрямку до того, щоб кожний громадянин, чи Польщі, чи України міг сьогодні спокійно і добре себе почувати в обох наших країнах. Головне, щоб від наших стосунків кожний громадянин отримував економічні й соціальні вигоди. От коли буде така політика, тоді менше будуть спекулювати на цих історичних сторінках.

І сьогодні не треба створювати політичну напругу між двома державами, а те, що було в історії, воно залишилося би в історії. Усе, що ми маємо збудувати сьогодні, повинно бути спрямоване в майбутнє. В майбутньому кордони зникнуть - зараз будується єдиний європейський дім як мінімум, і в ньому кожен громадянин будь-якої національності повинен почувати себе комфортно, затишно й вільно.


Іван Драч, народний депутат України, фракція "Наша Україна", поет

Чому у п'ятидесяту річницю ніхто не піднімав цього питання? В шістдесяту воно підіймається через те, що з'явилися сили, які зараз розуміють, що потрібно пересварити українців і поляків. Ті всі добрі стосунки, які намічалися між нами, невигідні третій силі.

Третьою силою, ясно, є спецслужби Москви. Оце вона тим займається і через певні польські кола інспірувала підняття цих проблем. Таким чином, відбувається стик цих обох сил і відбувається те, що відбувається.

А щодо примирення, просто не треба піднімати ті трагічні події, які болять і з одного, і другого боку, а піднімати, наприклад, питання відкриття музею Юліуша Словацького. Ось і все.


Леонид Грач, народный депутат Украины, фракция КПУ

В своем вопросе вы заложили и основу ответа, потому что об этом нужно говорить как о трагедии как для одного, так и для другого народа, во-первых.

Во-вторых, нужно говорить, что эта трагедия состоялась на почве самого страшного национализма, потому что мы знаем, что после национализма наступает фашизм. Нужно говорить о том, что это в одинаковой степени вина и одной, и другой стороны.

В-третьих, нам для того, чтобы двигаться дальше, не нужно сегодня спекулировать на этой теме ни Украине, ни Польше, а нужно признать, что это, действительно, трагедия. Если хотите, то с украинской стороны нужно признать, что по отношению к полякам на националистической основе был совершен геноцид, как и поляками по отношению к украинцам. Лишь после этого можно говорить о каком-то потеплении вот в этой сфере отношений.

Если этого не будет сделано, а будет со стороны националистов Польши и Украины педалироваться тема - кто больше, кто меньше пострадал, то мы придем к витку нового противостояния. Поэтому, осуждая то, что произошло, и, осуждая национализм, который сегодня поднялся на этой теме, как с украинской, так и с польской стороны, мы все-таки ведем речь о том, что чтобы прийти к пониманию и примирению, нужно принести взаимные извинения и взаимно осудить эти преступления.


Володимир Філенко, народний депутат України, фракція "Наша Україна"

Є один аспект цієї проблеми - він історичний. Потрібно встановити істину, але мушу сказати, що цю істину взагалі в таких складних питаннях установлювати надзвичайно важко, тому що всі питання зведуться до теми - а хто перший почав? І чим глибше ми будемо з'ясовувати це, тим більше всіляких аргументів і фактів буде наводитись одною та іншою стороною. Тому я вважаю, що цей шлях неперспективний.

Думаю, що треба засудити репресії з обох сторін, які мали місце, перегорнути сторінку і працювати на новому етапі. Але заради об'єктивності хочу сказати, що ця трагедія відбувалася на українських землях.


Лесь Танюк, народний депутат України, фракція "Наша Україна"

Треба зробити так, щоб ця тема не загострювалася. Я би не показував би фільмів на цю тему, тому що вони все одно однобічні. При всій повазі до фільму, який зняв Погребинський, він носить збуджуючий характер, а не погашуючий. Чому? Всіх упівців одягнули у військові форми, вибрали з них людей найбільш нервових, які кричать, які голосують. Це створює зразу ситуацію компрометації проблеми.

Ця проблема страшненька, тому що я сам волинянин і жив в свої свідомі роки в Луцьку, й батько мій волинянин. Там у народі намагалися не демонструвати цих проблем, там намагалися нормально співжити. У нас у класі були поляки, євреї, вірмени, українці, росіяни - і проблем цих не виникало. Я спочатку вчився в українській школі, мене вигнали з неї, і я вимушений був піти в російську школу. Луцьк був містом, в якому жили всі "валєрікі". Що це значить? Це була військова частина. І коли жінка виходила на балкон і кричала "Валєрік", то всі діти 1938 року - "чкаловського призиву" - вибігали. І ми всі сміялися. Наша школа була абсолютно толерантно влаштована для всіх цих проблем.

Я все-таки не робив би таких однобічних фільмів. Чим більше ми влізаємо в цю проблему, тим більше починаємо здавати пам'ять предків, або тих, або тих. Це амбівалентна проблема. На юридичному рівні поляки вважали цю територію своєю, а українці своєю. І вона була перманентно окупована з одного, другого й третього боку. Тому ця проблема пішла в проблему суто волинського православ'я і так далі. Мені здається, що ця проблема мусить бути вирішена просто і ясно - треба зійтись за круглим столом політикам і з нашого, і з польського боку, сказати, що цьому треба поставити край. А якщо ми сьогодні почнемо старими історичними картами грати, то дограємось до проблеми ханів Гіреєв, від'єднання Криму, знищення українців Батурина. Ми багато чого змусимо підіймати. Інша річ, і це можливо найважливіше, що сьогодні треба повертати істинну історію - не ту совдепівську про класову боротьбу, а справді, відновлювати історичну пам'ять. Я ось про це знімав би фільми.

Усе-таки я робив би фільм не на воїнезованих началах, як "Волинь. Знак біди ", і не на списках страчених з одного та другого боку, бо ми не в рівному положенні. Польща була національною державою, і польська армія була виразом польського національного начала, а УПА була просто повстанською армією, це були дисиденти, це були інсургенти і за ними не було жодної державної підтримки. Тому вся інформація була дезова, як і з того боку, так і з другого.

Не треба цього виносити на загальні розмови і кидати в натовп. В який натовп кинете, такий сірник і спалахне. Мені здається, що за тим проглядається якійсь третій інтерес, третя сила, яка б не хотіла б нашого порозуміння. Не знаю чітко цієї третьої сили, але це небезпечна сила, бо вона все-таки підливає "масла в огонь".


Александр Турчинов, народный депутат Украины, фракция БЮТ

Оценить те события с сегодняшней точки зрения легко, но совершенно по-другому они виделись в грозные военные годы, когда фактически наша нация пыталась просто выжить и победить в войне. Поэтому мне кажется, что здесь надо использовать библейский принцип: "Не суди, и не судим будешь".

Думаю, что польской, как и украинской стороне надо просто не судить и не осуждать ту ситуацию, которая тогда сложилась, а просто идти вперед. Мое глубокое убеждение заключается в том, что, когда мы говорим - нас там не будут уважать, если мы там что-то не сделаем, то нужно помнить: нас не будут уважать, если мы сами не начнем себя уважать. Для этого необходимо, чтобы люди имели достойную жизнь, чтобы экономика развивалась, чтобы у нас люди не выстраивались за манкой и гречкой в очереди.

Все остальное - это политические игры. Неприятно то, что они делаются на человеческой боли и памяти.


Валерий Коновалюк, народный депутат Украины, фракция "Регионы Украины"

Хочу отметить, что уровень украинско-польских отношений достаточно высок и мне кажется, что те, кто сегодня хочет использовать ситуацию и заново провести ревизию оценки событий, которые произошли 60 лет назад (при чем делается это во многом, не опираясь на документальные подтверждения), пытаются спровоцировать недовольство, которое есть на Западной Украине. Это усилит конфронтацию в наших двусторонних отношениях.

Сегодня нужно понимать, что многое в оценке тех событий уже определено историей. Как Польша, так и Украина при оценке ситуации понимают, что следует вырабатывать основу для долгосрочных отношений. Нельзя поднимать очередную волну тех негативных явлений, которые связаны с Волынской трагедией.


Рефат Чубаров, народный депутат Украины, фракция "Наша Украина", заместитель председателя меджлиса крымскотатарского народа

Говоря о Волынской трагедии, мы должны попытаться отделить собственно два аспекта этой проблемы. Первый - это причины и условия, которые позволили разыграться той страшной трагедии. Второй - это осмысление и способ осмысления формы преподнесения нашему народу тех событий, которые произошли 60 лет назад.

Мне представляется, что менее всего следует давать оценку тех событий, исходя из сегодняшних реалий. А такая попытка сегодня наблюдается - одни говорят, что попытка примириться может привести к появлению претензий со стороны Польши на украинские этнические земли. Другие считают, что польская сторона никоим образом не несет ответственности за ту трагедию.

Поэтому для меня безусловно то, что обе стороны должны признать, что пострадали тысячи людей с обеих сторон. Они должны отметить, что случившееся должно послужить уроком на будущее для наших народов.

А то, что привело к трагедии, все нюансы, кто первый начал, из каких соображений исходили и прочее - нужно оставить историкам.


Мыкола Вересень, журналист

На самом деле, что бы ни захотели сделать украинцы, у них одних ничего не получится - должны делать и те, и другие - и поляки, и мы. Это, во-первых.

Во-вторых, насколько я знаю, президент Польши Квасьневский (мне это известно кулуарно от польских коллег) готов на одно украинское извинение принести два польских. Он готов идти на уступки, несмотря на то, что в Польше события 60-ней давности - это тоже проблема.

В-третьих, тяжело победить на Волыни некую предвзятость по отношению к полякам. Точно так же, как тяжело победить в Польше ее по отношению к украинцам. Что сделать для того, чтобы эту предвзятость преодолеть, я не знаю. Думаю, что только время сможет преодолеть это все, потому что непосредственные участники люди немолодые, через 10 лет их не будет и тогда эта проблема будет сама по себе разрешена.

Для меня это не украинско-польская, а галицко-волынско-польская проблема, потому что вряд ли в Киеве, в Харькове или Одессе, или даже в Хмельницком каким-то образом люди к этому относятся, поскольку это не их беда и не беда их родителей, бабушек и дедушек.

Вот сегодня ничего не получится. Очевидно, что местные рады на Волыни получают достаточно сильную негативную подпитку от населения, и будут постоянно противодействовать усилиям президента и парламента.

Думаю, что в Польше другая ситуация - у них есть некая прокладка в виде Германии. Поляки немцев, мягко говоря, не любили и не любят. Но опыт германо-польских отношений погасил немножко возможный "восточный" опыт. У украинцев такого опыта нет, поэтому степень радикальности будет выше.

Фильм "Волынь. Знак беды" вполне приличный. Он не пафосный и совершенно без претензий, что мне и нравится. Авторы сделали нарезку неких интервью, но мне кажется, что ведущий Павлышин там лишний просто потому, что можно было бы просто закадровым голосом "вести" фильм. Я хотел увидеть, будет ли сказано в фильме, кто первый начал. Потому что поляки убеждены и имеют доказательную базу, что первыми начали украинцы, а украинцы наоборот, что первые ударили поляки. Стать выше, это сказать, что били не поляки и не украинцы, а, на самом деле, советская власть и ее там какие-то движения. Потому что поляки боялись, что украинцы принесут ее на Волынь. Но мне кажется, что здесь рамка шире - тут рамка Второй мировой войны, когда тон задавали большой Гитлер, большой Сталин, большой Рузвельт, большие дяди.

А свидетельства, продемонстрированные в фильме, это реально, это поучительно, это важно.


Роман Зварич, народний депутат України, фракція "Наша Україна"

Мені видається, що формула, яка була запропонована президентом Польщі Квасьневським, є та, якою би ми мали зараз керуватися - "Прощаємо й просимо вибачення".

Якщо одна і друга сторона можуть зрозуміти, що це є історія, і в дусі такої формули підійти до проблеми, ми зможемо її дуже швидко вирішити. Це по-перше.

По-друге, дуже багато зараз ведуться спекуляцій навколо того, що на Волині велася боротьба ОУН-УПА. Що остання захищала свої землі з точки зору України, із точки зору поляків вела там чистки і щось подібне.

Наші українські ура-патріоти дуже часто ставлять питання в тому контексті, що треба захищати полеглих героїв. Хочу сказати, що я колись був членом проводу Організації українських націоналістів і тільки одну репліку кину на рахунок тих, які так говорять і хотіли би ніби з точки зору реваншу відбивати якісь українські національні позиції - чи хтось подумав над тим, що як би ці полеглі герої поставилися до цього питання сьогодні, коли вони віддавали своє життя за те, щоб закріпити українську державу? Вони би були першими, які би закликали до перемир'я. Вони би були першими, які би відмовились від своїх особистих питань для вищої ідеї - національного державного інтересу. Тому спекулювання навколо цих питань є неморальним.


Юрій Луценко, народний депутат України, фракція СПУ

В даному випадку я не розділяв би ситуацію, що повинні зробити в цей рік українці або поляки. З моєї точки зору радикали з одного та іншого боку йдуть хибним шляхом, підраховуючи, хто більше наніс образ і жертв противній стороні. Так - це не секрет, що наші народи довгий час були розділені - один із них був панівним, другий - підневоленим, але сьогоднішній світ живе в 21 сторіччі, де не є принциповим національність, мова, релігія - все те, що було надзвичайно важливим для ідентифікації народів на протязі їх важкої історії. Сьогодні важливе людське життя, свобода, тому я як представник української нації в будь-якій розмові, в будь-якій заяві готов співчувати всім жертвам під час Волинської трагедії й інший братовбивчих зіткнень між нашими народами.

Справа в тому, щоб підрахувати, кого вбили більше українців, і поляків на території моєї рідної Волині неможливо. Бо спочатку українські хлопці пішли в допоміжну поліцію, а потім із зброєю в руках пішли у ліс. Потім на їхнє місце німці закликали поляків і віддали їм зброю. Після цього прийшла радянська армія, яка сформувала з поляків знищувальні батальйони, так звані "істрєбкі", які знищували в основному українців. Українці мстили полякам, по дорозі доставалося з усіх сторін євреям та росіянам.

Ділити сьогодні по національностям абсурдно, дико. Я категорично засуджую практику етнічних чисток від кого би вона не відходила - від ОУН-УПА, від Армії Крайової чи від інших організацій.

Сьогодні ми мусимо принести свої вибачення всім жертвам у цих братовбивчих війнах. Зробивши це, полегшати свою душу, души жертв та їх родичів і просто почати нормальне європейське життя. Кордони, мова, релігія не розділяє, а навпаки зближує.


Йосип Вінський, народний депутат України, фракція СПУ

Трагедія мала місце. Були праві і неправі із одного та іншого боків. Це речі просто повинно знати для того, щоб їх не повторювати. Ніхто не примирить українських та польських радикалів. І дуже нерозумно цим займатись. Я думаю, що 95% населення як Польщі, так і України, розуміє, що дивитися назад не можна. Треба дивитися вперед. Я сподіваюсь, що цю тему треба оцінити і нехай оцінюють, хто як завгодно, бо на ній треба поставити крапку. Іншого виходу не має.


Ігор Юхновський, народний депутат України, фракція "Наша Україна"

Я не весь фільм подивився, щоб про нього щось сказати. Що стосується проблеми, то треба зробити єдині кроки. Відокремити від урядів одної та іншої держави вплив радикальних елементів. Я маю справу з Всеукраїнським об'єднанням ветеранів. Ця організація об'єднує ветеранів Другої Світової війни, зокрема й учасників цих трагічних подій. Мушу вам сказати, що серед тих старших людей є зовсім радикальні люди, яких ні в чому не можна переконати, яких не можна переконати, що будується нова держава, яка має будуватися на принципах злагоди. Вона має бути в добрих відносинах із своїми сусідами.

Думаю, що в Польщі є такі аналогічні радикальні елементи зі старших людей, яких теж практично не можна переконати. Але з поваги до старших людей, їх думки не можна відкинути. Тому я вважаю, що якщо дуже глибоко копатися в таких трагічних подіях, то - це дорога в нікуди через те, що кожна трагічна подія має свого попередника. От була попередня така причина і так далі.

Волинь була територією окупації з боку Польщі, це була територія пригнічення з боку польського народу, і коли прийшли німці, то в них на службі були польські щуцмани. Повстання народу проти цих окупантів було всезагальне.

Крім того, кругом валялася зброя, а молоді люди дуже люблять гратися нею. Це було дуже небезпечно, якщо ще з одного та другого боків виникає авантюристичний керівник.

Я стою на одному, що ті люди, які жили на Волині, жили у себе вдома, а вона була дуже довго окупована поляками. Ця окупація наклала страшний відпечаток на поведінку сторін, особливо в екстремальних ситуаціях.

Я вважаю, що обидва президенти повинні набратися духу та із загальних правил примирення попросити пробачення. Більше того, я зробив би заборону того, щоб у печаті мусувалися ці події минулого.


Степан Хмара, народний депутат України, фракція БЮТ

По-перше, це питання підняли поляки, і я вважаю його політичною провокацією. Використовуючи слабкість і поступливість української влади, спекулюючи на тому, що Квасьневський нібито лобіює українські інтереси, хоча, насправді, вони лобіюють свої інтереси і підтримують Кучму. Вони хочуть скористатися моментом, щоб Україна в односторонньому порядку вибачилася перед поляками за ті трагічні події.

По-друге, не варто було підіймати це питання, тому що, як вдатись в історію, то ми добре знаємо, ці трагічні події спровокувала польська сторона, зокрема, еміграційний польський уряд, який був у Лондоні. Фактично поляки займали позиції в окупаційній адміністрації і використовували це для утисків українського населення.

Я пам'ятаю, ще зимою 1943 року поляки влаштували страшну різню українців на Холмщині, намагаючись очистити територію, хоч це наша етнічна територія. Ще тоді беззахисне українське населення просило допомоги, і УПА кидало на захист своїх відбірні загони. Вони проходили через наше село.

Потім поляки почали різню на Волині. Так що я вважаю, що якщо вибачаться, то поляки повинні вибачитися за те, як вони поводилися на окупованих західноукраїнських територіях, за те, що вони розв'язали війну проти Західноукраїнської Народної Республіки в 1918 році, за пацифікацію 20-30 років. В Польщі є ще сили, які мріють про те, що західноукраїнські землі ще відійдуть до їх країни.


Юлія Тимошенко, народний депутат України, глава фракції БЮТ

Фактично, національне примирення між нашими народами вже відбулося. Воно є фактом нашого життя. Безумовно, в нашій спільній історії були дуже складні моменти, але ми їх пережили й знайшли в собі і духовність, і мужність, і моральність вийти на нормальні стосунки між двома народами.

Мені завжди цікавить - звідки знову народжуються джерела протистояння двох народів, знову йде акумуляція двох націй на проблемах, негараздах й ворожнечах. Мені здається, що ні українцям, ні полякам це невигідно.

Думаю, що трагедія, яка сталася на Волині, це жахливі, ганебні сторінки в історії двох народів. І якщо вибачатись, то взаємно. Якщо робити інші кроки для врегулювання цих проблем, то абсолютно взаємно. Мені здається абсолютно несправедливим, якусь одну сторону звинувачувати в цих проблемах.

Думаю, що фільми про ті події, які зараз готуються, зняті за певні кошти. За ними стоять певні люди. На мій погляд, вони носять достатньо тенденційний зміст.

Те, що я бачила (не можу точно сказати, що це "Волинь. Знак біди"), це фільм, в якому приймають участь журналісти, політики, аналітики з двох сторін - української та польської. Останнє, що я бачила вчора - стрічка закінчується монологом журналіста, який каже, скільки втрачено людей з польської сторони і жодного слова в завершенні цього фільму не кажеться, скільки втратила українська сторона.

Безумовно, історію потрібно вивчати, треба один одного пробачати за ті моменти. Я абсолютно не погоджуюсь з тим, що це були якийсь етнічні чистки, як це лунало у цьому фільмі. Я абсолютно не погоджуюсь з тим, що це була якась програма, спрямована нашою українською нацією проти польської. Це спалах, який відбувся на рівні свідомості різних груп людей.



Тема







ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО в защиту чести и достоинства русского языка - [30.01.2005]



Закрытие IV сессии парламента Украины - [15.01.2004]



Выборы-2003 в России и их влияние на Украину - [10.12.2003]



К вопросу о ксенофобии в Украине - [25.11.2003]



Украина между ЕС и ЕЭП: от "столкновения интеграций" к их совместимости - [15.10.2003]



ЕЭП станет эффективным образованием, если будет работать в формате 1+1. Интервью с Вадимом Карасевым, политологом, директором Института глобальных стратегий - [01.10.2003]



Какая избирательная система позволяет лучше учитывать интересы регионов Украины? - [24.09.2003]



Вступление Украины в ЕЭП: за и против - [17.09.2003]



11 сентября - [11.09.2003]



Власть и левая оппозиция: от конфронтации к поиску компромисса в проведении политической реформы - [29.08.2003]



Станет ли Украина великой курортной державой? - [01.08.2003]



Политическая реформа: какие права должны быть закреплены за президентом? - [25.07.2003]



Политическая реформа в Украине: депутаты подводят первые итоги - [15.07.2003]



"Волинь. Знак біди": українські депутати про фільм і про національне примирення українців і поляків - [04.07.2003]



Украинские и российские политологи о политической реформе в наших странах - [01.07.2003]



Украинская политика и политики. Взгляд Сергея Маркова - [24.06.2003]



К вопросу о спонсорской помощи украинским независимым проектам - [17.06.2003]



"Київський лист" 1968 року - [05.06.2003]



Санкт-Петербургу 300 лет - [02.06.2003]



13%-ая ставка единого налога с физических лиц: положительные и отрицательные моменты - [28.05.2003]



Волинська трагедія 1943 року. Яким має бути український крок до примирення з Польщею - [21.05.2003]



К вопросу о возможной отправке военного контингента Украины в Ирак - [19.05.2003]



Новые левые. Интервью с политологом, бывшим диссидентом Владимиром Малинковичем - [02.05.2003]



Есть ли политические и интеллектуальные перспективы у левых в Украине? - [25.04.2003]



Вступление Украины в ВТО: за и против - [22.04.2003]



Президент и оппозиция: точки соприкосновения и расхождения на пути политической реформы - [16.04.2003]



Мир после войны в Ираке. Взгляд Александра Дугина - [14.04.2003]



Информационная война между США и Ираком - [09.04.2003]



Война между Америкой и Ираком: военный аспект - [08.04.2003]



Так все же, является ли Украина участником антииракской коалиции? - [02.04.2003]



Готовы ли СДПУ(О), "Трудовая Украина" и блок "Наша Украина" жить в условиях "пропорционалки"? - [27.03.2003]



Какими могут быть последствия для мира и Украины в случае начала военной операции США в Ираке? - [18.03.2003]



Скандал вокруг возможной фальсификации бюджета- 2003: политические последствия. - [18.03.2003]



Что должна гарантировать Хартия региональных языков и языков меньшинств? - [12.03.2003]



Законодательная инициатива Президента, касающаяся проведения политической реформы - [07.03.2003]



Мартовский съезд оппозиции - [04.03.2003]



Программа правительства Виктора Януковича - [04.03.2003]



Украина вместе с Белоруссией, Россией и Казахстаном создадут Организацию региональной интеграции - [28.02.2003]















Copyright © 2002-2012 Киевский центр политических исследований и конфликтологии
Copyright © 2002-2012 Центр эффективной политики

При использовании материалов сайта ссылка на источник обязательна.






bigmir)net TOP 100